Git без терору: безпечна копія vault'у в інтернеті

Слово “git” звучить як щось для програмістів. Насправді — це просто спосіб мати приватну копію наших файлів в інтернеті, з історією змін. У цій статті жодного рядка коду в терміналі, обіцяю.

3 сценарії, які трапляються частіше, ніж здається

Перш ніж говорити “як” — давайте чесно про “навіщо”. Бекап здається параноєю, поки не станеться одне з трьох:

Ноут зламався. Найбанальніше. Розлита кава, впав, диск помер, вкрали. Будь-яке з цього — і наші нотатки за пів року роботи зникають разом з пристроєм. iCloud Drive і OneDrive іноді рятують, але часто синхронізують криво, і ми отримуємо половину файлів.
Файл випадково видалений. Ми або хтось із рідних, хто користується тим самим ноутом. Натиснув не туди, очистив корзину, файл зник. У Obsidian є локальна історія, але вона не вічна.
Vault зламався після оновлення. Рідко, але буває: оновлення плагіна, конфлікт синхронізації між пристроями, дивна комбінація збоїв — і файли є, але читаються пошкоджено.

У всіх трьох випадках рятує одне: друга копія, яка лежить не на нашому ноуті. Не на тому ж диску, не в тому ж домі. В інтернеті, у приватному сховищі, з історією — щоб можна було відкотитись на стан тижневої давності.

GitHub — приватне сховище в інтернеті

GitHub — це сервіс, де ми можемо мати приватні сховища (репозиторії) безкоштовно. “Приватне” означає — тільки ми бачимо вміст, ніхто інший. Це не публікація, це бекап.

Реєстрація:

Заходимо на github.com, натискаємо Sign up.
Імейл, пароль, ім’я користувача. Все.
На безкоштовному плані отримуємо необмежену кількість приватних репозиторіїв. Цього достатньо для vault’у на роки вперед.

Створюємо приватний репозиторій (наприклад, з назвою obsidian-vault):

Натискаємо + в правому верхньому куті → New repository.
Назва: obsidian-vault (або як хочемо).
Ставимо галочку Private — критично, не Public.
Не додаємо README, .gitignore, ліцензію — створюємо порожній.
Create repository.

Запам’ятовуємо URL цього репозиторію — щось типу https://github.com/[наш-username]/obsidian-vault. Знадобиться у Кроці 4 нижче.

Obsidian Git plugin — налаштування через UI

Тепер найкраще: не будемо використовувати ні термінал, ні командний рядок. Усе через звичайні налаштування Obsidian.

Крок 1 — Встановити плагін

У Obsidian натискаємо шестерню зліва внизу — це Settings.
Зліва обираємо Community plugins.
Якщо вперше — натискаємо Turn on community plugins (Obsidian попередить, що ставимо сторонній код — погоджуємось).
Натискаємо Browse, у пошуку вводимо “Obsidian Git”. Це плагін від denolehov / Vinzent03.
Install → Enable.

Крок 2 — Встановити Git на ноут

Плагін технічно потребує програми Git на нашому комп’ютері. Це разова установка, після — забуваємо про неї.

Windows: качаємо git-scm.com/download/win, запускаємо інсталятор, усі галочки за замовчуванням — OK. Просто Next-Next-Install.
Mac: відкриваємо Terminal один раз (Spotlight → Terminal), вводимо git --version і натискаємо Enter. Mac запропонує встановити Command Line Tools — погоджуємось.

Після встановлення закриваємо і відкриваємо Obsidian заново — щоб плагін побачив Git.

Крок 3 — SSH-ключ без бою

SSH-ключ — це наче “ключ від квартири”, який дозволяє нашому ноуту безпечно з’єднуватись з GitHub. Без нього треба було б щоразу вводити пароль.

Найпростіший спосіб згенерувати — попросити Claude:

Згенеруй SSH-ключ для з'єднання з GitHub.
1. Створи новий ed25519 ключ з імейлом [твій імейл].
2. Покажи, де він лежить і що мені робити далі —
   куди скопіювати публічний ключ на GitHub.
3. Не виводь приватний ключ у відповідь.

AI створить ключ, покаже шлях до файлу, відкриє публічну частину для копіювання. Беремо цей публічний рядок, копіюємо, йдемо на GitHub → Settings (наша аватарка) → SSH and GPG keys → New SSH key → вставляємо → Add.

Все. Тепер наш ноут і GitHub знають один одного.

Крок 4 — Прив’язати vault до репозиторію

У Obsidian відкриваємо Command Palette (Ctrl+P / Cmd+P).
Вводимо “Obsidian Git: Clone an existing remote repo”.
Плагін попросить ввести URL. Вводимо SSH-варіант: git@github.com:[наш-username]/obsidian-vault.git (зверніть увагу: git@, не https://).
Виконуємо команду.

Альтернативно — якщо vault вже існує і не хочемо починати з нуля, простіше попросити Claude:

Мій vault уже містить файли. Прив'яжи його до існуючого
приватного репо на GitHub: [URL]. Зроби перший коміт
з усіма поточними файлами і запуш у репозиторій.

AI зробить ініціалізацію, перший коміт і відправку на GitHub. Перевіряємо на сторінці репозиторію в браузері — файли мають з’явитися.

Auto-commit кожні 10 хвилин

Тепер найприємніше: налаштувати так, щоб нам взагалі не треба було думати про бекап. Плагін робитиме все сам.

У Obsidian: Settings → Obsidian Git. Знаходимо розділ Auto і налаштовуємо:

Vault backup interval (minutes): 10 — кожні 10 хвилин коміт і пуш.
Auto pull interval (minutes): 10 — якщо редагуємо з іншого пристрою (про це — у наступних статтях), він підтягне зміни.
Pull updates on startup: enabled.
Commit message: можна лишити за замовчуванням або щось своє, типу vault: {{date}}.

Все. Тепер кожні 10 хвилин наш vault тихо бекапиться. Без терміналу, без нашої уваги.

Як відкотитись на стан тижневої давності

Найкраще у git’і — це історія. Кожен коміт — це знімок усього vault’у в певний момент. Якщо випадково видалили важливе три дні тому — можна повернути.

Простіше за все — попросити Claude:

Я випадково видалив файл [шлях до файлу] кілька днів тому
і вже зробив коміти після цього. Знайди останню версію
цього файлу в git-історії і відновити її в поточний стан vault'у.

AI пройде історією, знайде, відновить. Якщо хочемо зробити самі — у Obsidian Git є команда Show diff у Command Palette, де можна перегортати історію комітів. Але для першого разу — простіше через AI, він знає синтаксис.

Часті помилки

1. Зробили репозиторій публічним замість приватного. Найгірша помилка — наші нотатки бачить весь інтернет. Перевіряємо зараз: ідемо на сторінку репо на GitHub. Має бути позначка Private. Якщо Public — Settings → внизу Danger Zone → Change visibility → Private.

2. Поклали у vault великі файли (відео, ISO, дампи). Git створений для тексту. Якщо запушити файл на 500 МБ — коміти стануть повільними, упремося в ліміти GitHub. Великі файли — окремо, у хмарі (Google Drive, Dropbox), не у vault’і.

3. Конфлікти при роботі з двох пристроїв одночасно. Якщо редагуємо один і той самий файл на ноуті й телефоні без синхронізації між ними — git створить конфлікт. Не страшно, але треба розуміти. Про це — у статті про синхронізацію.

Що буде далі

Тепер vault бекапиться сам. Можемо видихнути — навіть якщо ноут впаде в річку, наші нотатки за пів року роботи лежать у безпечному приватному сховищі з історією. Але є інше питання, яке варто закрити до того, як почнемо заливати туди клієнтські документи: що взагалі можна і що не можна класти у vault.

Якщо не хочемо пропустити — стежимо за мною у LinkedIn, там анонсую кожен наступний матеріал.